Учительська дорога важка, але творча і завжди неспокійна, яка не закінчується дзвоником з уроку. Крок за кроком, лагідно тримаючи в своїй руці руку молодшого школяра, веду до нових відкриттів, запалюю незгасимий вогник потягу до знань. Прокидаючись вранці,згадую посмішки своїх учнів, їх допитливі оченята,й хочу якнайшвидше побачити і почути їх голоси. Мабуть, нічого кращого немає, ніж успіхи твоїх школярів,їхня повага та любов, впевненість у собі. Я вважаю, що вчительська доля – це сенс мого життя. Тільки в цій роботі я бачу себе й не уявляю, як можна жити без школи, без дзвінкоголосого міста Дитинства